|
Сукупність усіх звукових елементів музичного твору складає музичну тканину.
Будова і характер музичної тканини має назву фактури (від лат. factūra - будова).
Це ж саме поняття позначає і музичне викладення, склад письма.
Музичне викладення буває одноголосне і багатоголосне.
Одноголосне викладення:
- Монодія (грецьк. [monos] – один, [ode] – спів)
Представляє собою одноголосну мелодію.
Найчастіше зустрічається у народній пісні.
Приклади монодії у професійній музиці:
Початкове проведення теми у фугах
Пролог до опери “Борис Годунов” М.П. Мусоргського
Вступ до I частини симфонії №2 П.І. Чайковського
Часто одноголосне викладення мають трубні сигнали або наигравання пастушого рожку:
"Італійське капріччіо" П.І. Чайковського
Вступ до I дії опери «Снігуронька» М.А. Римського-Корсакова
- Подвоєння
Проміжна форма між одноголоссям і багатоголоссям.
Представляє собою подвоєння мелодії в октаву, терцію, сексту чи подвоєння акордами.
Наприклад:
Вступ до "Шахерезади" М.А. Римського-Корсакова
"Російська" з "Петрушки" І.Ф. Стравінського
Багатоголосне викладення:
Зустрічається в народній музиці різних національних культур. В професійній творчості є пануючим.
Має декілька типів:
I тип Гомофонія (грецьк. [homos] – рівний, [phones] – звук, голос).
Є головний мелодичний голос і інші мелодично нейтральні голоси.
Зазвичай, головний голос у гомофонії верхній, але буває також нижній і навіть середній.
 Існує дві форми гомофонії, зосновані на:
- Ритмічному контрасті голосів:
- Ритмічній тотожності голосів (фактура хорального типу):
- II тип Гетерофонія (грецьк. [heteros] – інший, [phones] – звук, голос).
Такий вид багатоголосся ще називають підголосковою поліфонією. Це основна форма народного, особливо українського, російського та білоруського багатоголосся.
Головний мелодичний голос поєднується з іншими мелодичними голосами, які є варіантами головного, відгалуженнями від нього, підголосками.
- III тип Поліфонія (Контрапункт)
Поліфонія (грецьк. [poly] – багато, [phones] – звук, голос)
Контрапункт (лат. punctum contra punctum - крапка напроти крапки (нота напроти ноти))
Сумісне звучання контрасних, різних, мелодично розвинутих голосів. При цьому контраст обов'язково має бути, а мелодична розвинутість перемінно:
- Однакова розвинутість голосів.
В цьому випадку кількість голосів обмежується двома, рідше трьома голосами заради виразного звучання кожного голосу:
"Фарандола" з "Арлезіанки" Ж. Бізе
Реприза увертюри опери "Нюрнбергзькі мейстерзінгери" Р. Вагнера
- Різна розвинутість голосів.
Головна мелодія більш виразна (яскрава, значна), ніж інші.
- IV тип Складне багатоголосся
З другої половини XVIII сторіччя иникає новий вид багатоголосся – складне багатоголосся.
В складному багатоголоссі гомофонія, гетерофонія и поліфонія постійно чергуються у часі і поєднуються у сумісному звучанні.
Наступний розділ: Мелодика суворого стилю
Обговорити конспект і задати питання можна на форумі.
Повернутися в розділ Поліфонія
|
