Основні періоди в історії поліфонії

Поліфонія мала довгий шлях історичного розвитку. Її роль в кожну епоху то збільшувалась, то зменшувалась в залежності від змін художніх завдань, музичного мислення, виникнення нових жанрів та форм.

Можна окреслити основні етапи розвитку поліфонії у європейській музиці:

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ:

• IX – XII сторіччя
  
  Двоголосся.
  Первинні форми багатоголосся.
  Гетерофонія.
  Період мистецтва Ars Antiqua
  
  Леонін (друга половина XII ст.)
  Перотін (кінець XII – початок XIII ст.)
  
  Теорія:
  Псевдо-Хукбальд (біля 900) Musice Enchiriadis
  Гвідо Аретинський (біля 991- післе 1033) Micrologus de musica
  Іоан Коттон (кінець X – початок XI ст.) De Musica
  
  Приклади багатоголосся:

• XIII – XIV сторіччя
  
  Поступовий перехід до більшої кількості голосів (до шести).
  Посилення контрасту голосів.
  Виникнення імітацій та подвійного контрапункту.
  Кінець періоду мистецтва Ars Antiqua 
  Період мистецтва Ars Nova (XIV сторіччя)
  
  Філіп де Вітрі (1291-1361)
  Гійом де Машо (1300-1377)
  Франческо Ландіно (1325-1397)
  Йоханес Чіконіа (біля 1340-1411)
  Джон Данстейбл (біля 1380-1453) - Англія
  
  Теорія:
  Франко Кельнський (середина XIII ст.) Ars cantus mensurabilis
  Філіп де Вітрі Ars nova notandi
  
  Приклади багатоголосся:

ВІДРОДЖЕННЯ:

• XV – XVI сторіччя
  
  Суворий стиль.
  Пишний розквіт та повна зрілість поліфонії у вокальній музиці.
  
  Франко-фламандська школа:
  Жиль Беншуа (біля 1400-1460)
  Гійом Дюфаї (біля 1400-1474)
  Йоханес Окегем (біля 1425-1497)
  Якоб Обрехт (біля 1450-1505)
  Жоскен де Пре або Жоскен Депре (біля 1450-1521)
  Орландо Лассо (1532-1594)
  
  Італійська школа:
  Джованні Пьерлуїджі да Палестрина (1525-1594)
  Адріан Вілларт (1480-1562)
  Джузеппе Царліно (1517-1590)
  Андреа Габріелі (біля 1532-1585)
  Джованні Габріелі (біля 1555-1612)
  
  Іспанія:
  Томазо Луїджі да Вітторіа (1548-1611)
  
  Теорія:
  Йоханес Тінкторіс (1446-1511)

НОВИЙ ЧАС:

• XVII сторіччя
  
  Поліфонія відходить на другий план, з'являється гомофонія.
  Період інструментальної музики.
  Розвиток гармонії, як основного засобу формотворення.
  
  Ян Пітерсзон Свелінк (1562-1621)
  Клаудіо Монтеверді (1567-1643)
  Джироламо Фрескобальді (1583-1643)
  Генріх Шютц (1585-1672)
  Іоган Якоб Фробергер (1616-1667)
  Георг Муффат (1653-1704)
  Генрі Персел (1659-1695)
  Дітрих Букстехуде (1637-1707)
  Іоган Пахельбель (1653-1706)
  
• Перша половина XVIII сторіччя
  
  Вільний стиль.
  Другий в історії музики розквіт поліфонії, що спирається вже на досягнення гармонії.
  Інструментальна поліфонія.
  
  Іоган Себастіан Бах (1685-1750)
  Георг Фрідрих Гендель (1685-1759)
  
• Друга половина XVIII – XX сторіччя.
  
  Поліфонія – складова частина складного багатоголосся.

Наступний розділ: Музична тканина. Фактура.

Повернутися в розділ Поліфонія