Імпровізація на фортепіано. Програма Г.Л. Гельфгат - Пояснювальна нотатка

Пояснювальна нотатка

Програма курсу "Імпровізація на фортепіано" розрахована на учнів фортепіанних відділів дитячих музичних шкіл і дитячих шкіл мистецтв. Оволодіння навичками імпровізації вимагає координації зусиль педагогів різних дисциплін, у першу чергу - з фаху і сольфеджіо. Основні загальні положення методики навчання імпровізації можуть бути поширені і на учнів інших спеціальностей. У цьому випадку необхідно відповідно доповнити курс практичними заняттями з імпровізації на тому інструменті, на якому навчається даний учень. У той же час більшість рекомендацій цілком доступні всім учням ДМШ і ДШМ, тому що вони опановують навички гри на фортепіано не тільки в класі спеціального фортепіано, але й на заняттях з так званого "загального фортепіано".

Ряд положень програми засвоюється учнями в процесі групових занять з сольфеджіо і теорії музики. Основні заняття проводяться в класах з фаху. У підготовчих групах ці заняття включаються в урок фортепіано. В 1-му класі викладач веде заняття з імпровізації окремо, із групою в 3-4 учня. З 2-го класу, як передбачено новими робочими планами, що вводяться з 1988/89 навчального року, заняття з імпровізації рекомендується проводити із групою з 2-х учнів по 1 годині 2 рази на тиждень.

Заняття з імпровізації найкраще проводити в класах, що мають два фортепіано. Викладач, що веде заняття по імпровізації, повинен сам прагнути опановувати навички імпровізації, постійно готуватися до кожного уроку, а головне - завжди брати до уваги індивідуальність кожного свого учня, його творчі і виконавські здібності, ступінь володіння інструментом і конкретні успіхи в оволодінні навичками імпровізації.

У процесі роботи цілком можлива як затримка на менш засвоєних розділах програми, так і більш швидкий рух вперед для обдарованих учнів. Індивідуальний підхід і диференціація контрольних завдань - одна з головних вимог до викладача з імпровізації.

Методичні вказівки

У наш час особлива увага всіх викладачів-музикантів усе більше звертається до розвитку творчих здібностей учнів. Одним з діючих засобів, що активно стимулює такий розвиток, є навчання імпровізації на фортепіано.

Зароджена у далекій давнині, як основна форма буття музики, імпровізація пережила своє "золоте сторіччя" у ХVІ -ХVІІ сторіччях, а потім, не без впливу розвитку спеціальної муэичної педагогіки, почала поступово здавати свої позиції й до кінця XІХ сторіччя була практично вигнана з арсеналу педагогічних засобів.

І тільки в XX сторіччі, у період бурхливого розквіту комунікацій, радіо, звукозапису, телебачення й, у зв'язку із цим, широкого взаємопроникнення музичних культур різних країн і народів, серед яких імпровізація є найчастіше основною формою існування музики, у період посилення пошуків нових засобів для стимулювання розвитку творчої індивідуальності кожного музиканта ми все частіше звертаємося до старого, але дуже надійного засобу - мистецтва імпровізації.

Займатися прищепленням і розвитком навичок імпровізації потрібно регулярно, використовуючи заняття з сольфеджіо, але в першу чергу, звичайно, на спеціально призначених уроках з імпровізації в індивідуальному порядку (найкраще - з 2-ма учнями одночасно). При цьому варто виходити з того, що в процесі занять імпровізацією "проявляється не якийсь особливий "дар природи" або специфічні навички, а загальмузичні здібності, що становлять суть прояву особистості в музиці" (І-3).

Заняття з імпровізації здобувають особливий соціальний зміст: ДМШ і ДШМ готують, у першу чергу, кваліфікованих слухачів, що люблять музику й досить добре в ній розбираються. Для значного числа випускників ДМШ і ДШМ музика, не ставши основною спеціальністю, залишиться їхнім улюбленим захопленням, а практичні навички, придбані ними в процесі навчання імпровізації, допоможуть підібрати мелодію пісні, що полюбилася, швидко "придумати" до неї акомпанемент, вільно виконувати музику у колі родини або інших аматорів і т.д..

Для тих, хто вирішить продовжувати свою музичну освіту, систематичні заняття імпровізацією дозволять більш вільно відчути клавіатуру фортепіано, краще використовувати колористичні можливості інструмента, транспонувати, відпрацьовувати швидкість реакції творчого мислення, технічне й емоційне звільнення, легко акомпонувати співу, танцям, займатися створенням музики.

Як підкреслював Д.Б. Кабалевський, "заняття імпровізацією можуть переслідувати дві взаємозалежні цілі: перша - вироблення інтонаційного й ладового слуху, друга - розвиток творчої фантазії. Найчастіше в процесі імпровізації від учня потрібне вміння продовжити почату вчителем мелодію й завершити її в тоніці заданої тональності. Поряд із цим досить широко розповсюдженим прийомом не слід відмовлятися й від іншого - імпровізація мелодії з виходом за межі звичних мажоро-мінорних ладових співвідношень... Імпровізації можуть бути й ритмічні, і пов'язані з виконанням (що змінюють характер, темп, динаміку виконання)..." (ІІ-25, стр 87)

Надзвичайно істотним представляється нам і ще одне зауваження Д.Б. Кабалевского, що всім викладачам, які ведуть заняття з імпровізації постійно необхідно мати на увазі: "Заняття імпровізацією в умовах школи (мається на увазі школа загальноосвітня, але це можна віднести й до ДМШ і ДШМ. Примітка моя. Г.Г.) мають у собі велику небезпеку виховання в дітях дилетантизму, інертного відтворення елементарних музичних "штампів", мимовільного наслідування банальної - що легко застряє у свідомості дітей - музики, що вони зараз чують більш ніж часто в повсякденному побуті. Уберегти дітей від пасивного наслідування цій музиці - завдання, що вимагає від самого вчителя високо розвиненого художнього смаку, досвіду й свідомо- критичного відношення до музики". (ІІ-25, стр 88)

У цьому зв'язку слід зазначити відому неправомірність того, що імпровізація на фортепіано часто зводиться лише до джазової імпровізації. У пропонованій програмі курсу імпровізації передбачені три етапи:

- початкове навчання імпровізації (підготовчі й 1-й класи),

- навчання імпровізації на "позамузичних" моделях, розраховане на 2-4 роки навчання,

- а з 5-го класу - заняття по імпровізації на "музичних" моделях, імпровізації в різних стилях, у тому числі - джазова імпровізація.

Успіхи в оволодінні навичками імпровізації в значній мірі залежать від піаністичної обдарованості учня, наявності у нього міцних і глибоких знань з теорії музики, сольфеджіо, музичної літератури, елементів аналізу музичних творів. Важливо ще раз підкреслити, що успіхи в області імпровізації музики можливі тільки в результаті регулярних активних занять імпровізацією, постійної практики імпровізації.

Обговорити программу Г.Л. Гельфгат з імпровизації на форумі

Повернутися до розділу Музична імпровізація